Словник сучасного вчителя: терміни, що допоможуть у подоланні освітніх втрат
Академічне наставництво між учнями — це коли дитині, що має певні навчальні втрати, допомагає інша дитина, яка їх не має.
Асинхронний режим навчання — це коли діти навчаються із затримкою в часі. Учні та учениці спілкуються і спільно працюють на інтерактивних платформах, у месенджерах або електронною поштою.
Втрати навчальні — будь-яка втрата знань, умінь, навичок і/або уповільнення чи переривання академічного прогресу. Навчальні втрати є результатом великих прогалин або пауз у навчанні конкретного учня чи учениці.
Втрати освітні — уповільнення чи переривання освітнього прогресу через великі паузи в навчанні.
Втрати — це різниця між тим, чого могла б досягти конкретна дитина, і тим, що вона досягла. Поняття «освітні втрати» є ширшим і охоплює поняття «навчальні втрати».
Наприклад, через війну багато українських дітей не мали можливості відвідувати школу чи долучатися до уроків онлайн. Через це у деяких з них можуть спостерігатися освітні втрати: уповільнення соціального чи психологічного розвитку, втрати у вихованні чи в академічних знаннях і навичках. Втрати у академічних знаннях і навичках — це навчальні втрати.
Вимірювання навчальних втрат — визначення різниці між реальним рівнем предметних компетентностей дітей певного класу та рівнем предметних компетентностей, які визначені певними стандартами освіти для конкретного класу. Вимірювання допомагає виявити прогалини у знаннях та несформованість певних навичок школярів.
Наприклад, учителі можуть виміряти навчальні втрати класу за результатами діагностичної роботи.
Групове навчання — коли діти навчаються у невеликих групах. Групове навчання може бути спрямоване на подолання освітніх втрат.
Наприклад, учитель може об’єднати дітей у групи і давати їм завдання для подолання певних освітніх втрат, які є у всіх чи кількох дітей цієї групи.
Групи підтримки — це діти, що самостійно об’єдналися у групи, допомагають одне одному та обмінюються досвідом.
Діагностика педагогічна — з’ясування умов і обставин, в яких відбувається навчання та його результати.
Діагностичні роботи — інструмент виявлення навчальних втрат, що допомагає педагогам визначити рівень знань дітей за певний період. Роботи містять завдання для перевірки опорних знань з конкретного предмета. Тож після отримання результатів педагоги зможуть визначити, що потрібно додатково опрацювати з класом.
Наприклад, на початку навчального року вчителі можуть запропонувати діагностичні тести ВШО. Це допоможе виявити навчальні втрати кожного учня і учениці та дізнатися рекомендації щодо їхнього подолання.
Зона найближчого розвитку — можливості та перспективи розвитку дітей під час навчання.
Наприклад, дитина поки що не може виконати певне завдання самостійно. Але за допомогою дорослих чи однокласників їй це вдається. Отже, рівень розвитку, якого досягла дитина після спільної роботи з наставником, — це і є її зона найближчого розвитку.
Індивідуальне навчання — це коли вчитель працює з дитиною один на один поза класним колективом.
Індивідуальна форма роботи — коли діти самостійно виконують завдання та не контактують між собою. При цьому всі у класі отримують однакове завдання.
Класи (програми) надолуження — додаткові уроки чи заняття для дітей, які мають прогалини у знаннях. Такі класи мають на меті допомогти дітям наздогнати однолітків у навчанні. Заняття проводять учителі або тьютори.
Модифікації навчання — зміни у характері навчання, змісті або складності завдань.
Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу. Видозміна навчального плану або цілей і завдань, прийнятних для конкретної дитини. Зміна завдань, визначення змісту, який необхідно засвоїти.
Моніторинг в освіті — збір, обробка та поширення інформації про стан освіти. Прогнозування майбутнього розвитку та розробка рекомендацій для підвищення ефективності галузі освіти.
Наприклад, моніторингом освітніх втрат серед учнівства займається Український центр оцінювання якості освіти. Для цього він проводить тестування та опитування серед школярів, визначає результати та пропонує шляхи подолання цих втрат.
Навчання диференційоване — це гнучке навчання, що враховує індивідуальні особливості учнів. При цьому дітей ділять на групи за рівнем навчальних можливостей, успішністю, пізнавальним інтересом, темпом навчання.
Наприклад, залежно від рівнів самостійності учнів та учениць, одній групі можна запропонувати домашнє завдання для подолання навчальних втрат, до якого буде наведене аналогічне завдання з повним розв’язанням. Другій групі — завдання з чіткими вказівками, що треба зробити. А третій — лише саме завдання, без підказок.
Навчання інклюзивне — забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з особливими освітніми потребами, зокрема освітніми втратами. Інклюзивне навчання відбувається у загальноосвітніх навчальних закладах. Проте педагоги використовують особистісно орієнтовані методи навчання, що враховують індивідуальні особливості таких дітей.
Навчання персоналізоване — це освітній підхід, що враховує індивідуальні потреби, інтереси та сильні сторони кожного учня та учениці. Але при цьому індивідуальні потреби учня розглядаються в контексті цілої спільноти класу.
Програми самонавчання — це програми, за якими діти працюють із мінімальним втручанням учителя. Вони допомагають учням та ученицям поступово покращувати володіння базовими навичками.
Розриви навчальні — значна та стійка різниця в академічній успішності між різними категоріями учнівства.
Розриви показують різницю в досягненнях між більш та менш вразливими категоріями дітей. Причинами можуть бути соціально-економічний статус, гендер, регіон проживання. Наприклад, можуть бути значні відмінності в навчальних досягненнях школярів із сільської місцевості та великих міст.
Розриви освітні — значна та стійка різниця в освітніх досягненнях між різними категоріями учнів та учениць. Окрім результатів навчання, вони включають соціальний, психологічний розвиток та виховання.
Різнорівневі завдання — завдання, що мають одну навчальну мету, але різні рівні складності.
Тьютор — наставник, який підтримує і допомагає дітям у надолуженні освітніх втрат. Тьютори можуть займатися репетиторством індивідуально з дитиною або вести групові заняття. На відміну від учителя, тьютор не обов’язково повинен мати педагогічну освіту.
Наприклад, один із батьків, що виявив бажання і має відповідні компетентності, раз на тиждень може проводити заняття з групою дітей, які мають навчальні втрати. Такий формат є найбільш ефективним, коли на одного тьютора припадає від одного до чотирьох дітей. Навчання може відбуватися під час шкільних занять або після них, очно або онлайн.
Формувальне оцінювання — процес оцінювання, результатом якого є інтерактивна оцінка успішності учня чи учениці. Вона відображає розуміння дитиною навчального матеріалу. А також дозволяє визначити, як дитині продовжувати навчання і як учитель може допомогти їй у цьому.
